Хроніка подій:
2001 – Із трьох столів, п’яти стільців і одного комп’ютера починається історія Могилянської школи журналістики (МШЖ). Стартує перший набір студентів. Школу очолює Сергій Миронович Квіт.
2002 – Школа отримує ліцензію Міністерства освіти і науки України
2003 – З’являється перше телевізійне обладнання; Школа запускає проект „Центр Медіареформ” (тренінги для журналістів, громадських організацій, місцевої влади, суддів); починається співпраця з Лідським університетом (Велика Британія); Школа випускає перших 15 магістрів.
2004 – У Могилянці працює прес-центр Помаранчевої революції
2005 – Школу очолює Євген Федченко; починається співпраця з Огайським університетом (викладачі Школи підвищують кваліфікацію в США, американські викладачі читають лекції в МШЖ, студенти з Огайо знімають документальні фільмі в Україні)
2006 – За результатами співпраці з Огайським університетом впроваджуються нові навчальні плани; з’являються практичні курси з виробництва теленовин та документальних фільмів.
2007 – Могилянська школа журналістики спільно з Фондом Ріната Ахметова „Розвиток України” відкривають проект з цифрових медіа “Digital Future Journalism” (DFJ). Учасники програми – провідні українські журналісти. Проект не має аналогів на пострадянськму просторі, адже фокусується на цифрових технологіях збирання, обробки та розповсюдження інформації. Для викладання проекту запрошують лекторів з кращих американських та західноєвропейських медіа.
2008 – Учасники програми DFJ започатковують щорічні навчальні візити до Сполучених Штатів Америки. Там наші журналісти відвідують ньюзруми та редакції кращих американських ЗМІ.
2009 – Відкривається PhD програма „Масові комунікації”; запускається cпільний проект з “Вестмінстерською Фундацією за Демократію” та “Фундацією Томсон Ройтерз”.
2010 – Починається співпраця з компанією “Apple”. Запускається apple-подкаст (podcast.ukma.kiev.ua), на якому зберігаються студентські доробки. Стартує співпраця з Кьольнським університетом.
2011 – Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України не виділяє Школі жодного бюджетного місця. Випускники створюють „Фонд стипендіальних програм UKMA Alumni”. Вони збирають 188 тис.грн. на навчання вступників. Відкривається програма “Digital Media for Universities” (DMU). В рамках програми викладачі з 5 кращих університетів України впродовж року вчаться викладати предмет „Цифрові медіа”.
2012 – Анастасія Гринько, Дарія Орлова та Дар’я Тарадай отримують ступінь доктора філософії у галузі масових комунікацій, захисти відбуваються в Автономному Університеті Барселони (Іспанія).
2013 – Завершують роботу програми DFJ і DMU, які за час існування завершили 175 журналістів-практиків із провідних українських медіа та 30 викладачів із майже 20 університетів.
2014 – У відповідь на інформаційну агресію РФ викладачі, випускники та студенти МШЖ започатковують фактчекінговий проект StopFake. Невдовзі команда проекту отримує нагороду The Bobs від Deutsche Welle як найкращий проект російською мовою.
2015 – Анастасія Безверха стає доктором філософії у галузі масових комунікацій
2016 – StopFake потрапляє до списку New Europe 100 (організацій та людей, що змінюють Центральну та Східну Європу), складеного Res Publica, Google, Visegrad Fund та the Financial Times
2017 – Жанна Безп’ятчук стає доктором філософї у галузі медіа і комунікацій. З нагоди третьої річниці StopFake про проект розповіли New York Times, CNN та Politico.
2018 – Могилянська школа журналістики приєдналася до Європейської асоціації журналістської освіти (EJTA).
2019 – Сергій Квіт став головою Національного агентства з якості вищої освіти, вийшло друком друге видання «Масових комунікацій» Сергія Квіта
2020 – StopFake став партнером Facebook у боротьбі з фейками в Україні. Марія Тетерюк та Олена Демченко (Кутовенко) захистили дисертації в Автономному університеті Барселони і отримали ступінь доктора філософії у галузі масових комунікацій.
2021 – PhD-програма “Медіа та комунікація” пройшла акредитацію зі зразковою оцінкою
2022 – Бібліотека Конгресу США включила сайт StopFake до своїх веб-архівів, визнавши його унікальним історичним джерелом, яке детально демонструє еволюцію та загрози російської пропаганди й дезінформації.